Отче НАШ…
.
Якось Ісуса учні попросили:
«Отримуєш Ти відповідь весь час,
І ми молитись правильно б хотіли,
Отож, навчи молитися і нас!»
.
Ісус їм тут же дав зразок звертання,
Де, визнаю́чи Бога, як Отця,
Його я славословлю у благанні,
Розставивши все на свої місця.
.
У ній для мене все таке незвичне…
І зόвсім там не йдеться про земне…
Бо це моління – не егоїстичне,
І в нім нема: «мені» або «мене».
.
Й відкинувши тілесні зазіхання
В молитви суть вникаєш до кінця:
В ній за спасіння ВСІХ палке прохання
До Бога – всього всесвіту Творця.
.
Та хто вникає у Вчення ГОСПОДНЄ?!..
Хто визнає, що й нині – Він ЖИВИЙ?!.. –
І гинуть душі у гріха безодні!..
І кожен впевнений, що лише він правий!…
.
Вживаючи слова, як заклинання,
Й не скинувши невігластва вантаж
Для чого обираєш ти страждання,
Хоч знаєш цю молитву «Отче наш…»?
.
Євангельське вчення Господнє маєш,
Де чітко сказано і що, і як…
Та ти й його відверто зневажаєш,
Шукаючи лише для тіла благ…
.
А Бог – шукати через Сина вчить НЕБЕСНЕ,
Й на НЕБЕСАХ – копити скарби діл:
Вмертвивши на хресті земне й тілесне –
Прийняти Вічного Життя Уділ.
.
Відкинь себе і Господом втішайся –
Й бажання серця виконає Він!
Ти став НОВИ´М! В колишнє – не вертайся!
Бо все тілесне, все земне – чекає тлін!
.
І ні´чого ні небом, ані раєм
Дуритись: ніби «всі» померлі – «там»…
Життя чи смерть – вже тут ми вибираєм,
Й Вчення Христа – стає Суддею нам.
.
© Віра Шрьодер (Шепель)
.
