Не вкладалось в голові
Бабусю слухала я залюбки,
Допитливо ловила кожне слово!
Нема її давно… Ідуть роки…
Та згадую слова бабусі знову…
Пройти багато-що їй довелось:
Бувала і ображена, і в гніві,
І сліз її багато пролилось,
І були дні веселі та щасливі…
Та були у житті її й дива:
Вночі до вітру вийшла якось з хати,
Й на небі раптом – золоті слова,
Котрі була не в силі прочитати!
А там – війна… Та Бог їх всіх вберіг,
Хоч фронту лінія пройшла повз хату,
Снаряди рвалися, ховався хто де міг,
Та їм не допустив Бог мати втрату.
Та зовсім не вкладалось в голові,
Коли казала бабця те, що буде:
«Ще мертвим позавидують живі! –
Казали в давнину так старі люди!»
© Вера Шредер (Шепель)
