Напророчу щастя!
Не втрачай, серде́нько, на любов надію,
Хай дівочі очі – щастям заяскріють,
Хай дівочі очі більше не горюють,
Хай сльозою щастя – весну подарують!
При́йде щастя, при́йде, чисте і прекрасне,
Бо роки – в зеніті, і ще день не гасне!
При́йде щастя, при́йде, я його прикличу!
Хай тобі згаптує долю мальовничу!..
Ти прийми гостинно щастя у обійми,
І нехай твоїми стане воно кри́льми,
І нехай підніме в небо твої мрії!..
Не втрачай, серденько, на любов надії!!!
.
Так Ассоль на принца гаряче чекала…
«Гляньте, ненормальна!» – з неї глузували…
Дала шанс на щастя – невгасима віра:
Чиста та гаряча, й неймовірно щира!
Я й тобі! – чи чуєш? – щастя напророчу,
Бо тебе щасливу бачити я хочу!..
Бог тебе так любить! Чи не дасть і пару?
Май же Божу віру – для Божого Дару!
© Віра Шрьодер (Шепель)
