Істини перлини

tri-perlini

 

Істини перлини

 

Тече моє життя, наче струмок…

І думка в височінь захмарну лине:

Всевишній на канві моїх думок

Щодня вкрапляє істини перлини.

 

Перлини зріють у моїй душі…

І не вщухає біль там ні хвилини…

Потім Натхнення Бог дає в вірші,

Щоб іншим дарувати ці перлини.

 

Небесне Царство – всередині нас!

Любов’ю – Бог міняє зсередини,

І кожен день Він безліч-безліч раз

Терпляче в серце стукає людини

 

За роком рік, за днями день біжить…

І вся вода колись з струмочка сплине…

І скаже Бог у вирішальну мить:

«Де ті, безцінні, істини перлини?..

 

Чи в обіг ці скарби Мої дала,

Щоб дар благий примножувався іншим?

Бо в світі, серед темряви та зла,

Лиш Моє Слово зробить вас сильнішим».

 

В Христових притчах є високий зміст:

Нема там алегорій й на краплину!

Там мудрості такий великий вміст,

Що стане всім не на одну перлину.

 

В житті своїм не раз всі мають шанс

Прийняти Бога в серце в тій перлині.

Тож Бог спита колись… спита всіх нас:

«Вели себе, як діти, чи як свині?»

 

Мене часом такий проймає жах,

І промовчати я тоді не в силах,

Як бачу перла істини в разках,

В гною, – на шиях та в свинячих рилах!..

 

І істина для них – одна з прикрас,

Яку безумно у гноївці топчуть,

Й щоб показатись мудрими – не раз

Вони цю істину проверещать, пророхчуть…

 

         © Віра Шрьодер (Шепель)

 

1-jenshina-i-jemchug

 

З довідкової літератури: Природна перлина починає своє життя як чужорідне тіло, яке випадково потрапляє в оболонку молюска. Ніжний молюск, намагаючись захистити себе від постійного травмування та болю, починає виділяти перламутр. Протягом довгого часу перламутр потовщується і поступово формується перлина.

Подібно формуються в нас і перлини, які виношуємо у собі: те дорогоцінне, що, посіяною в нас мудрістю, перетворилося в стражданнях та наших зусиллях – в коштовні перлини.

Є люди, що нездатні сприймати і прийняти Божу істину. Може бути, їх розум закритий для неї; може бути розум їх доведений до звіроподібного стану і покритий нальотом непристойності; може бути, вони прожили життя, яке зробило їх нездатними бачити істину; а може навіть бути, як це часто трапляється, у нас з ними немає абсолютно ніякого загального ґрунту, де ми могли б прийти до згоди. З деякими людьми іноді неможливо говорити про Ісуса Христа. Їх бездушність, їх моральна сліпота, їх інтелектуальна гординя, їх цинічні глузування, їх порочний наліт роблять їх несприйнятливими до слів про Христа. Але Христа завжди можна ще показати людям; і слабкість сучасних віруючих не в тому, що їм бракує доводів, а в тому, що бракує Христового способу життя.